sergeylittle: 404 error

Uh oh ... it's a 404! (Page Not Found)

Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05

 

 

 

Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05

 

Арія київського гістя

Будьмо! Мазепа таки відвоював свою Полтаву — і без всіляких шведів. Обійшлося й без сокир, мортир, війни, Петра, веселощів сучасних міліціянтів (що б там не казала місцева вразлива публіка) й такого іншого лайна. 5-6 червня у благословенній Полтаві трапився другий «Мазепа-Фест». Було кльово.

Полтава та її мешканці

По-перше — дещо з вражень від самої Полтави. (Першого й останнього разу я там був років у 13-ть, тобто, ще наприкінці 1980-х, може, саме тому все, що побачив зараз, видалося особливо цікавим.) То дуже приємне, зелене, спокійне, мов сплячий — але не дохлий! — лев місто. Не без гумору на одному з місцевих кіосків «Преса» — здається, закритому назавжди, бо пресою у Полтаві торгують з якихось рундуків, як, до речі, й овочами та бананами, — я прочитав таке:

Полтавські люди —
Мов весняні квіти.
Вони натхнення
І мистецтва діти.
Їх до еліти — де б не був,
Приймають,
Бо наші люди
Більш за всіх ЧИТАЮТЬ!

Не знаю вже, скільки там насправді читають полтавчане, але люди то насправді добрі й дуже приязні. Про те, що саме 5-го увечері в їхньому місті на Співочому Полі (тобто, у чверті години ходи від центру, якщо йти вулицею Леніна, через яку, здається, пролягають взагалі усі маршрути приїжджих «туристів») відбудеться «Мазепа-Фест», ніхто з місцевих мешканців навіть не здогадувався. (Може, ще й тому, що й реклами фестивалю у «центрі урами» практично не було — так, по стовпах на тролейбусних зупинках висіли якісь папірці, роздруковані чи не на ксероксі.) Але всі до одного з ентузіазмом пояснювали, де саме у місті знаходиться Парк Перемоги. (Назва «Співоче Поле» для аборигенів виявилася теж невідомою.) Мені видалося цікавим, що всі візаві розмовляли або літературною — дуже красивою, українською мовою, або ж досить пристойно по-росіійські — тобто, розповсюдженого у Києві суржика мені так і не трапилося. Ну, мабуть, то так у той день пощастило. Виключення з загального «благолєпія» склав один-єдиний чоловік років 45-ти у камуфляжі — якійсь військовий. «Что-о? — несподівано розлютився він. — Это какой такой парк «пэ-рэ-мо-гы»? Нет у нас тут такого! А-а — Парк Победы? Так бы и сказали по-человечески!» Після того, як я по своїй дурісті розпочав було розпитувати в нього, — бо пояснювала та людина дійсно добре, — де у місті знаходиться славетний на всю Україну будинок Магістрату («Ну, козацьке барокко, мозаїки, герби...») чолов’яга подививися на мене вже зовсім підозріло. То я швидко подякував за інформацію та втік. Зрештою, мені взагалі не дуже фартить на спілкування із військовими. Бо коли вже на Співочому Полі я розпочав було розпитувати в кремезного хлопця, що охороняв вхід до гримерок, а чого це в нього на бейджику написано «Чорна сотня» (а що ж то був за хлопець! Як казали мені колись сільська бабуся щодо парубків з їхнього селища саме у Полтавській губернії, «наші хлопці — не те, що ви там, у своєму Києві. Шоколяд!» Високий, кремезний, рудий, мів Панько, з блакитними очицями та ще й з вусами, закрученими мов ковбаси мало не навкруги самих вух!) Так от, цей на мене теж дуже образився. «Полтавське козацтво!» — прогиркотів він й демонстративно встав спиною. Ну, що тут вдієш!

«Такою вже була ця Січ...»

Старий хитрун Мазепа, напевне, дуже потішився, споглядаючи на те, що впродовж двох (замість, як було, одного) приємних у всіх відношеннях вечорів робилося на Співочому Полі Полтави. Принаймні, дощ, що збирався над містом, відвів — як, до речі, й торік. На противагу минулому року, хедлайнерами «Мазепи-Феста»-2004 були «Вій» та «Мертвий Півень» з В.Морозовим («Афродізіаки») (У 2003-му у якості гранд-зірок Полтава приймала КОМУ ВНИЗ та «Плач Єремії») Проте, визначатися з «хедлайнерами» так вже категорічно я б, зрештою, не наважився — задля цього на полтавський фест з’їхалося забагато справжніх «монстрів» національного року. У перший день, окрім «Віїв», грала ще молода, але загальновідома «Перкалаба». Другого «засвітилися» рок-дідугани «Краяни», «Борщі» та «Гайдамаки». Через те, що сподівання організаторів на втечу публіки опісля десь пів на одинадцяту (одразу після виступу «офіційних» хедлайнерів) наразі не справдилися — слухач ніяк не хтів розходитися й далеко за «двадцять три-нуль-нуль», — можна сказати, що однаково головними на фестивалі стали всі гурти, що працювали «під завісу». До речі, й минулорічні «гвіздки програми» фесту «Кому Вниз» все ж таки теж побавилися на загальному святі. Віртуально — як і сам старий гетьман, що його «дух» (якщо вірити словам ведучого й режисера фесту Сергія Архипенка) весь час так і «ширяв» над натовпом та всією Полтавою, нагадуючи про долю козацтва та боронячи волю дітей України. Саме такти з приспіву «Шиви» «КВ» стали «офіційними позивними» «Мазепи», тобто, відкривали й лунали наприкінці кожного дня фесту. Решта ж присутніх «живцем» відомих команд, як одна, відіграли навпрочуд добре. І цому не завадили навіть «технічні» проблеми на кшалт «фонових» висків мікрофонів, що вирішили збунтуватися саме наприкінці першого фестивального вечора. Авжеж, не зважаючи на «техногенний фактор», такого драйву, наприклад, в тих же «Борщів» у Києві я навіть не пригадую.

Що зачарувало та навіть розчулило особисто мене — це полтавська публіка. Мабуть, як життя у столиці набридне остаточно, я таки емігрую саме до Полтави. У цьому місті збереглися «неформали» всіх тих різновидів, що були у Києві десь наприкінці 1980-х — на початку 1990-х (й потім швидко пошилися у суцільну легенду вже десь у середині 1990-х, з початком загальної «капіталізації»)! Панки, всі у шпильках що у вухах та носах, що на шкірі підряпаних «косух», з вічним «самопальним» написом «Панк живий!». Суворі флегматичні металісти у «заклепках» та такому іншому залізяччі. Гіппі з «фенічками» та зодягнені у наші, українські, вишиванки. Судячи за все, не бути «формалом» чи то явним філістером у Полтаві просто модно, отже, навіть стовідсотково на вигляд буржуазні дівчата та хлопці намагаються також прикрасити себе чи то якимось «фенічками», чи взагалі вифарбовують волосся у якісь шокуючі кольори на зразок червоного, зеленого чи блакитного. (Дещо кумедним видалася хіба що надмірна прихильність місцевих підлітків до майочок й взагалі атрибутики з фото Єгора Лєтова, «Арії» та «Короля і Шута» — відразу зрозуміло, хто з росіян восстаннє гастролював у Полтаві!) А чи я вже згадував, що, незважаючи на гадану індиферентність міста до фестивалю, на «Мазепі» був переаншлаг? Авжеж, це явище спостерігалося обидва дні — та ще й як! Агов! Увесь цей шалений натовп галасував, вирував, викрикував «Смерть попсі!», «Слава Україні!» та «Будьмо!», вдершися виключно на лавочки, тацював циганської халяндри та якихось дикунських рок-н-ролів, ревів, немов широка Ворскла чи набагато ширший Дніпро, накатував на сцену, немов безкрає безупинне море... Коротше кажучи, розважався, як хотів і був у спромозі. При всьому тому, горшей ні в кого з полтавчан, судячи з усього, не було (де ти, Київ зразку 1989-го?..) — отже, на Співочому Полі панувала суцільно братська рок-н-рольна атмосфера. Тобто, всі зі всіма ділилися, хто чим може, і це сприймалося за цілковиту норму. (От і до мене весь час підбігали якісь піпл — запропонувати то пива, то цигарок, а як самі не мали — просто тягли танцювати.)

Але більш за все у полтавській публіці мені сподобалася її реакція саме на музику. Якщо Київ вже давно реагує виключно на «модні» й розкручені «імена» (і несуттєво, як і що ті «імена» грають, а чи ж вміють грати взагалі) — тут зал скакув, як тільки чув дійсно класний рок. І все одно, були то «стари» чи ж нікому не відомі новачки: на це не зважав взагалі ніхто. Навпаки, люди відверто нудьгували, зачувши «лажу». Подивившися на все те, я вирішив для себе остаточно: сьогодні український рок дійсно живе виключно у провінції. І слава Богові — якщо вже «ця пісня» закріпилася за межами столиці з її скороминучою модою — там її достеменно «не задушать і не вб’ють» ніякі негаразди!

Підтвердженням цього глибокодумного висновку була, зрештою, й сама музика. (От, нарешті, я переходжу й до цієї довгоочікуваної розмови.) По-перше, дуже потішили знову-таки рокери-полтавчане. У всій красі вони постали першого ж дня фесту, під час т.зв. «Полтавської панорами». Серед сімох місцевих гуртів, як на мене, особливо визначилися «Берег Бонанзи» (хлопці грали щось з елементами модного хіп-хопу, «поєднавши» те діло з гітарними соло і навіть духовою секцією), «готи» «Пінз». (Мене дуже «зачепила» їхня «Русалка», але не знаю сам, чому — мабуть, таки заслухався! — занотувати довелося пару-трійку строф з іншої їхньої пісеньки, «Повстання». Ось — цитата: «Вірні сини задля нас вибрали волю. Задля тебе вони полягли. Повстань!» Воно, звичайно, агітпроп, — але не самий блювотний...) А просто шокував полтавський «Контрабас». Це ж треба таке! В них і рок-н-роли, і блюзи, і акустика, і дещо, по стилістиці подібне до «Віїв», ще й «карпатське ска» десь домішалося. Велетеньський пан контрабас замість... гітари та велика духова секція! Щодо драйву, з яким грають оті «немовлята» (бо гурту всього-навсього рік від народження), я краще промовчу. Авжеж, це треба слухати. А ось — «підхоплена з повітря» цитата з шалених «Контрабасів»: «За царя Панька земля була тонка, слов’яне разом вірили, жили. Мене там не було. Але я не плачу, і приводу не бачу давати волю сльозам!» Отак-то б і усі! Зауважте, до речі: на «Мазепі» «засвітилися» лише сім — не враховуючи місцевих зірок «Арахнофобію» та «Талісман», що грали вже наступного вечора, команд з міста, де, як виявилося, здавна вирує власний «рок-рух». Що ж, цікаво мені знати, взагалі відбувається у тій мазепинській зовні тихій Полтаві?.. Першого дня досить добре виглядали й херсонські «One Line» з дівчиськом-солісткою, яка дещо нагадала україномовну Земфіру. (Проте, особисто я не люблю Земфіру та взагалі рокапопсу.) І, звичайно, потішили кияне «Трутні», які, у свою чергу, чимось скидалися вже на «рідних» «Братів Гадюкіних». А безперечною кульмінацією (це нічого, що нецензурно лаюся?) «Мазепа-Фесту»-вечір нумер один стали, безумовно,«Вії». Шкода тільки, що часу гурту дали дещо замало, але ж весь той час (від «Змії» до «Хати с краю села») стадіон, як один, простояв, підспівуючи та запаливши свічки та сірники. В такт музиці на вітру тріпотіли прапори синьо-жовті та унсовські — останні, здається, замойоріли саме під час виступу «Вія». Стадіон підспівував (а звідки дізнався слів, якщо у місцевих ЗМІ на «Вій» — суцільна «цензура», а аудіоносії з альбомами групи у місті не продаються, — велика метафізична загадка.) Коротше кажучи, було урочисто та зворушливо. А після того «додала вогню» ще й «Перкалаба»...

Щодо другого вечьора фесту, навіть серед київських журналістів виникла суперечка: одним він здався навіть кращим за перший, інші ж схилялися до думки, що першого дня музика була, все ж таки, кращою. Особисто я цілковито поділяю останню точку зору, бо серед «рок-молоді» особисто мені після всього запам’ятався, хіба що, вінницький «Очеретяний Кіт». (Нарешті впало послухати цю групу, про яку чув багато чого гарного, «живцем»!) Ой, що то був за «Кіт»! Якщо хтось з молодих зараз і грає насправді етнічний український рок-н-ролл (бо, як на мене, навіть те ж популярне у вітчизняних рокерів нового призова ска, хай воно навіть «балканське» чи «карпатське» — це все ж таки не зовсім наш «мелос») — це тільки й саме вони. А які в тих «камишових» рок-коломийки! А український, но все ж таки — реггі? Що за флейта, скрипочка (а на скрипочці — з одухотворенним обличчям дівчисько), що, нарешті, за кльовий соліст, насправді схожий на кота, ще й з хриплуватим голосом! Їхню «язичницьку містерію» «Напередодні Юр’єва Дня» (взагалі-то, ця пісня спіівається а капелло) я наспівував ще доволі довго. Принаймні, намагався. Там щось на кшалт такого: «Напередодні Юр’єва Дня нагорі зібралися відьми, русалки... Десь під горою дівчата зібралися. Розклали вогнища від св’ятої свічки...»

Дещо сумнішим за перший день фінальний «постріл» «Мазепи» здався мені й ще через одну халепу. Не знаю вже, з чого на фестиваль впала така дурниця, але грошей організаторам (тобто, «Нашій Україні») чомусь не вистачило. Отже, замість того, щоб залишити, як це зазвичай робиться, усіх музикантів у Полтаві ще на день, напередодні, відразу ж опісля виступів, їх загрузили у автобуси та повезли на Київ. А як же поспілкуватися один із одним та з глядачами? Ні, не розумію я того... Щоправда, у Полтаві таки залишився пан Добрий-Вечір, який і «відбивався» мало не за всіх відсутніх. Виглядало це дуже комічно. Майже весь другий вечір фесту «Вій» чинно сидів на галявинці біля стадіону. (Саме там продавали дешеві та смачні шашлики, пиво та, з-під поли — місцеву горілочку. Останню, якщо сподобаешься тітонькам-буфетницям, траплялося сторгувати навіть гривень за 8-м проти 15-ти «на початку аукціону».) Мабуть, людинка хотіла просто попоїсти. А ще — побалакати, нарешті, з полтавськими друзями, зокрема, з чудовим розумненьким хлопцем на і’мя Роман, який не лише є давнім прихильником «Вія», та ще, по чутках, спромігся зорганизувати полтавських «вієманів» у таку собі тусівку. А сам був знайомий з гуртом лише заочно, завдяки листуванню Інтернетом! Насправді ж трапилося зовсім інше. Потік бажаючих заприятелювати з паном Дмитром полтавчан щохвилини зростав. І не минуло багато часу, як на галявинці завирувала справжня «громадянська приймальня». (Тим більше, що інші музиканти, як я вже й казав, були заклопотані власними виступами, й тому «на контакт» із публікою, навіть як з’являлися за межами гримерних, майже не йшли.) Чергового разу відволюкаючи «вія» від омріяного шашлика, полтавчани прохали підписати автографа хто на папірці, хто на календарику з фото усміхненого Ющенка, а хто й взагалі на руці чи нозі. (Добрий-Вечір не відмволяв, — вже не знаю, чи то він завжди так, чи просто був того дня у доброму гуморі.) І — балакали, балакали, балакали без упину! Чергового разу набігаючи до буфетниць, краєм вуха я почув і зовсім цікаву розмову. До «вія» саме підійшли якісь хлопці і, розповівши що вони, по-перше, рок-музиканти, а по-друге, мешкають у Кобеляках (!), дуже так сором’язливо зізналися: «А знаєте — це ж завдяки вашій музиці, та й взагалі українському рокові, ми, нарешті, зрозуміли, хто ми є. Що ми — українці! От тепер, для початку, намагаємося розмовляти українською... Це дуже погано, що іноді, за старою звичкою, де-не-де можемо у розмові встромити якесь російське слово?» Підслуховувати подальшу розмову я, звісно, не став — бо дуже вже особистісна. Я просто чкурнув до Співочого Поля і танцював там під «Борщів». А потім разом з усім стадіоном на всю горлянку волав морозівське «I Love My Ukraine». (Тобто, то ми з Полтавою підспівували «Афродізіакам», чи то «Мертвому Півневі» з В.Морозовим.) І, нарешті, не розбираючи, де тут підлога, а де лавочки, виконав вже зовсім химерний радісний танець під «Гайдамаків» з їхнім «балкано-карпатським» ска. Як, зрештою, і всі інші під завісу св’ята вкінець ошалілі та відчуваючі себе «однією країною — однією нацією» слухачі.

...Але, якщо так подумати — який бо то міг бути український месидж, якщо б хтось, нарешті, додумався збирати «національних» рокерів по різних містах та все нових рок-фестивалях. То й так, щоб всі вони, якщо вже є в них таке бажання, а в людей — потреба в тому, мали змогу просто поспілкуватися з місцевими гарними людьми, що слухають їхню музику?..

Замість післямови

Ну, то, напевне, колись саме так все й станеться. Принаймні, як було обіцяно Полтаві та всій Україні, наступного року «Мазепа-Фест» вируватиме вже три дні. Отже, маємо щиру надію... Десь там у небі, по праву руку від вселюдьского Бога, старий козарлюга Мазепа задоволено мружиться. Він набиває люльку, запалює — і небом над Полтавою, над срібною Ворсклою, спливають білі хмари. Хмарини летять над ланами, асфальтованими дорогами, і ось вже ген-ген видний велетень Дніпро, що його здолає тільки «рідкісний птах». І Київ. І «земля Галичська, і Карпати». Мазепа дивиться на Україну. Мазепа знає, що дух її та воля не вмерли. Старий посміхається втішено: все ж таки, він виграв свою битву...

© Антон Клоц

Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 3081.jpg Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05 Вій etc. «Мазепа-Фест», Співоче поле ім. Марусі Чурай, Полтава, 2004.06.05

 

 

Комментарі