sergeylittle: 404 error

Uh oh ... it's a 404! (Page Not Found)

Молодіжна вечірка «Тарасова ніч», клуб «Лялька», Львів, 2005.03.09

 

 

 

Молодіжна вечірка «Тарасова ніч», клуб «Лялька», Львів, 2005.03.09

 

«Тарасова ніч» у «Ляльці»

Святкування річниць уродин Шевченка молоде покоління звикло сприймати у суто традиційному контексті — покладення квітів до пам’яника, концертів у виконанні хорів, читання поезій Кобзаря (перелічувати можна довго, але зміст таких акцій приблизно однаковий). І усе це анітрохи не сприяє тому, щоб молоде покоління знало, любило, поважало і культивувало генія свого народу, а радше навпаки — відштовхує тих, кому немає тридцяти (сорока, п’ятдесяти, ...), від подібного роду святкувань і від того зацікавлення іменем Шевченка, що виходять за рамки обов’язкової шкільної програми.

Власне акцію «Тарасова ніч», яка відбулася у День народження Тараса Шевченка у клубі-кафе «Лялька» можна назвати однією із спроб якщо не представити молоді цю постать у новому ракурсі, то принаймні зацікавити нею через призму суто української автентики, якою того вечора буквально було насичене і пересичене повітря.

Що одразу ж кидалося в очі — так це велика кількість народу у вишиванках різного штибу і орнаменту. Обличчя з ознаками інтелекту та національної свідомості (це вже було видно не лише із зовнішнього вигляду, а й з реакції на українську музику з елементами автентики).

Головним «цвяхом» програми мав стати «Вій». Забігаючи наперед, скажу, що він ним і був, причому одноосібно. Молода львівська група «Тарасова ніч», яку мало хто слухав, розмовляючи між собою та більш цікава фольковими мотивами у вокалі Інни Корнелюк тернопільська «Audi Sile» слугували київським хедлайнерам лише розігрівом і то відносно таким, без якого потужна за звучанням і притягувальна якоюсь навіть не до кінця зрозумілою харизматичністю група «Вій» цілком могла б обійтися.

А власне «Вій», у якому немає нічого шевченківського ані у текстах ані у світогляді, з першого подиху, з перших нот і з першого погляду зумів створити у «Ляльці» атмосферу тихої ночі з палаючими зірками, водних плес, на латяттях яких кумкають жаби, запалених свічок біля постатей дзеркал і, звісно ж, очей відьми...

Дмитро Добрий-Вечір, вокаліст гурту «Вій»:

— Чому ми сьогодні тут? По перше, тому, що нас запросили. Друге — це наша робота, хоча б якщо б нам запропонували виступити на Дні народження, приміром, Горбачова, ми б не поїхали. А Шевченко — культова постать, великий український поет.

Чим він є культовим саме для нас? Якщо згадати українських традиційних поетів, то окрім Шевченка, Франка та Лесі Українки я більше нікого з українських поетів-класиків не знаю. О, хіба ще Ірванця, але то тому, що він наш друг (сміється, — О.К.).

А щось спільного у плані творчості з Шевченком маєте?

— Мова у нас спільна. Світогляд? Я не хочу брехати і казати те, що ви очікуєте, теж не хочу.

То кажіть те, чого не очікую...

— Мені дуже подобаються його вірші. У дитинстві я багато з них знав. І не те, що вивчали у школі. Подобався мені вірш про аблучку і я його вивчив. Зараз я його не читаю...

Поезію Шевченка можна було покласти на музику так, щоб з цього вийшла цілком сучасна пісня?

— КОМУ ВНИЗ це робить. Андрій Середа не може написати свої вірші і бере поезію Шевченка. Мені в принципі нецікаво писати музику на чужі вірші. По-друге, я взагалі не можу писати музику на вірші. У мене перше з’являється музика, а тоді вже вірші. Тим більше, що я не поет, а просто музикант, який пише вірші на свою музику. Причому, у мене це важко виходить. Ми сьогодні хотіли заспівати одну пісню, але я в готелі не дописав текст. А в поетів — раз — і вони за півгодинки написали вірша.

Сергій Литвинюк, директор гурту «Вій»:

— Зараз ми знайшли багато наших ранніх записів і всі вони вийдуть у мультимедійній енциклопедії, яка побачить світ незабаром. Я зверстав її уже давно, але з різних причин вихід диску затримується. Сподіваюся, що побачимо її це цього року. Також записуємо останній альбом. Якщо все буде нормально, він вийде наприкінці весни-на початку літа. За звучанням буде ближчий до першого, ніж до другого альбому «Вія», себто більш автентичний.

Недавно були з концертом у Москві. Українці Москви під гаслом, що вони — це не лише остарбайтери і проститутки, а й інтелектуальна еліта московського суспільства, створили організацію, з якою ми зараз ведемо переговори про можливість випуску там нашого диску.

У Москві зараз мода на таку музику, як наша. З різних причин ми ніколи не займалися промоцією нашої творчості у Росії, хоча наші піратські диски там продаються. Зараз нас на корпоративну вечірку запросила діаспора. Сприйняли «Вій» там на «ура». Маленькі дівчатка приносили нам помаранчі... Інтерес серед московської преси цей виступ викликав, тож думаю, що ще раз поїдемо до столиці Росії у квітні. А влітку вони планують влаштувати великий фестиваль, куди ми швидше за все також поїдемо.

© Оксана Керик, dzyga.com.ua, 2005.03.09

Тарасова нiч

Здається, добровільну жагу до вивчення української літератури успішно поховали шкільні вчителі. Бо чому тоді Іздрика з Винничуком ми читаємо самостійно, а поцікавитися спадщиною Каменяра чи Кобзаря, яка не увійшла до шкільної програми, не тільки лінуємося, а й категорично відмовляємося?

Тому-то й вшановуємо пам’ять Великих Поетів лише на примусових інститутських заходах, або проторюючи собі шлях у політику (що за політик без цитати класиків?). І дарма, між іншим. Твори Шевченка, які припали пилюкою в твоїй шафі, свого часу були не менш революційними та провокуючими, ніж у наших модних сучасників. І життя Тараса Григоровича було цікавішим, ніж пише підручник. А знаємо лише «Заповіт», немов він усе життя збирався помирати. Е ні, були в нього справи цікавіші.

У Тернополі день народження Кобзаря чомусь проігнорували. Певно, в вузах змусили гуманітаріїв кілька зайвих віршиків вивчити і заспокоїлись. Тому відзначати знаменну подію довелося в Львові, де студентське братство політеху влаштувало революшен-паті «Тарасова ніч».

Якби на мапі України були позначки снігу, то місто Лева минулого тижня зникло б. Та незважаючи на всі хуртовини і затори, наші земляки «Audi Sile» та кияни «Вій» все ж дісталися на концерт. Найліпше можна вшанувати поета, якщо на забаві заграють його послідовники. І зовсім це не пусті балачки, бо лірика обох груп глибока й справжня.

«Audi Sile» до того ж презентували новий альбом. Чим порушили усталену тенденцію, що гарну вітчизняну музику можна почути лише на концертах, але аж ніяк не вдома. Хоча трирічне існування лише в концертно-гастрольній площині не завадило команді підкорити львівську публіку.

«Вій» львів’яни не чули більше року. Та й самі музиканти чекали на ту зустріч. А після «Тарасової ночі» навіть замислились, чи не написати пісню на вірші Шевченка. На концерті ж виконували вже знайомі пісні, серед яких і «Очі відьми», без якої, здається, публіка не відпускає «Вій».

З Тарасом Григоровичем особисто знайомою бути не довелося, але ризикну припустити, що святкування такого штибу були б йому до вподоби більше, ніж катування учнів загальноосвітніх шкіл.

© Олександра Васильчук, Обласний громадсько-політичний тижневик «Репортер», 2005.03.19

Молодіжна вечірка «Тарасова ніч», клуб «Лялька», Львів, 2005.03.09 Молодіжна вечірка «Тарасова ніч», клуб «Лялька», Львів, 2005.03.09 Молодіжна вечірка «Тарасова ніч», клуб «Лялька», Львів, 2005.03.09 Молодіжна вечірка «Тарасова ніч», клуб «Лялька», Львів, 2005.03.09 Молодіжна вечірка «Тарасова ніч», клуб «Лялька», Львів, 2005.03.09 Молодіжна вечірка «Тарасова ніч», клуб «Лялька», Львів, 2005.03.09 Молодіжна вечірка «Тарасова ніч», клуб «Лялька», Львів, 2005.03.09 Молодіжна вечірка «Тарасова ніч», клуб «Лялька», Львів, 2005.03.09 Молодіжна вечірка «Тарасова ніч», клуб «Лялька», Львів, 2005.03.09 Молодіжна вечірка «Тарасова ніч», клуб «Лялька», Львів, 2005.03.09 Молодіжна вечірка «Тарасова ніч», клуб «Лялька», Львів, 2005.03.09 Молодіжна вечірка «Тарасова ніч», клуб «Лялька», Львів, 2005.03.09 Молодіжна вечірка «Тарасова ніч», клуб «Лялька», Львів, 2005.03.09 Молодіжна вечірка «Тарасова ніч», клуб «Лялька», Львів, 2005.03.09 Молодіжна вечірка «Тарасова ніч», клуб «Лялька», Львів, 2005.03.09 Молодіжна вечірка «Тарасова ніч», клуб «Лялька», Львів, 2005.03.09

 

 

Комментарі