sergeylittle: 404 error

Uh oh ... it's a 404! (Page Not Found)

«Андріївський узвіз в гостях у Старого Арбату» - акція, присвячена Дню Незалежності України, 1995.08.24

 

 

 

«Андріївський узвіз в гостях у Старого Арбату» - акція, присвячена Дню Незалежності України, 1995.08.24

 

«Андріївський узвіз в гостях у Старого Арбату» - акція, присвячена Дню Незалежності України, 1995.08.24

«Андріївський узвіз в гостях у Старого Арбату» - акція, присвячена Дню Незалежності України, 1995.08.24

«Андріївський узвіз в гостях у Старого Арбату» - акція, присвячена Дню Незалежності України, 1995.08.24

Фотографії з архіву Руслана Мелещенка (Вій)

Невже перестанемо експортувати лише шаровари?

Як ми уже повідомляли, 24 серпня у Москві відбулася акція «Андріївський узвіз в гостях у Старого Арбату», присвячена Дню Незалежності України. Хотілося б ще раз повернутися до цієї неординарної події — по-перше, як до прецеденту показу національної молодіжної музики за кордоном на державному рівні і з ініціативи державної структури, по-друге, будь-який контакт між південним і північним сусідами викликає великий інтерес з огляду на можливі наслідки.

Що це було?

На відтинку першого кварталу Старого Арбату, біля стін капітально ремонтованого п’ятиповерхового будинку майбутнього Культурного центру України )відкриття якого перенесено з жовтня на березень) було споруджено сцену. Вуличні ліхтарі на цьому відтінку були прикрашені вінками, а на бруківці від 12 до 18 години торгували своїм крамом народні майстри. У цей же час там співали фольклорні колективи.

О 18 годині розпочалася основна подія акції — концерт сучасної української музики, участь у якому взяли Марійка Бурмака, сестри Тельнюк, Марина Одольска, «Колесо», «Обрій», «Вій», «Актус», «Крістофер Робін», «Морра», El.Кравчук та «Брати Гадюкіни» — між іншим, усі вони лауреати та дипломанти фестивалю «Червона рута» різних років. За задумом головного режисера московської акції Василя Вовкуна (який цілком справдився), у Москві потрібно було продемонструвати, що у нас — на відміну від них — у сучасній музиці розвівається не лише кабацький напрям, а витворюється і власна національна школа сучасної музики.

Ідея проведення такої акції належала Мінкульту України, посольству України в Москві та Культурному центру України там же.

Як же реагували на цю подію ...засоби масової інформації

Як і можна було очікувати, російські мас-медіа виявили інтерес до цієї події — щось із шість радіостанцій та телеканалів взяли інтерв’ю у режисера Василя Вовкуна. Однак нічого нового у підході до української теми вони не виявили. Розпочавши згадуваним уже запитанням до учасників фольклорних колективів: «День независимости — это национальная трагедия для Украины или всё-таки праздник?» — московські журналісти розвинули тему запитанням до Василя Вовкуна: «Вам ведь трудно сей час живётся. Не жалеете, что разъединились?»

Відповідаючи на це запитання — запитання з яскраво вираженим ковбасним підтекстом, Василь Вовкун зауважив, що навряд чи «простому русскому человеку» легко зрозуміти, що воно таке, коли молоду людину викликають до КДБ за квіти, покладені до пам’ятника Шевченка, і що воно таке, коли в цій же установі 20-річну людину запитують: «Вы ведь уже три года в Киеве живёте. Почему до сих пор не перешли на русский?» Справді, навряд чи це зрозуміє «простой русский человек» — це переконливо продемонструвала «простая русская женщина», котра стояла поруч під час інтерв’ю і з невеликими інтервалами вигукувала: «Да это же националист!» На настійливе прохання цієї жінки у неї теж взяли інтерв’ю, однак, за інформацією Василя Вовкуна, в ефір пішов цілком прийнятний репортаж.

Щодо мови і «простого русского человека», то, буквально в переддень акції на Арбаті, на Красній площі проходило «свято російського прапора». З цієї нагоди там була споруджена сцена, на якій відбувався рок-концерт. За словами наших режисерів, які побували на цьому заході, примітно, що російські музиканти не лише спивали англійською мовою, але й зверталися нею до публіки. Зауважте: на святі російського прапора. Тож є підстави говорити, що зараз у Росії — повторюється — хоч, можливо, і не у таких масштабах — ситуація початку минулого сторіччя, коли у моді було все французьке, а російське (включно і мова) вважалося холопським. Як бачимо, з мовою як не одні проблеми (тобто наші), так інші (російські).

В цілому ж — це вже про висвітлення «української» акції — принаймні, під час нашого перебування у Москві, якогось відвертого негативу ні в ефір, ні на шпальти газет не пішло.

...публіка

Серед присутніх на Старому Арбаті не було ні посла України в Москві, ані російських офіційних осіб будь-якого рангу. Зате і «чорна сотня» сумирно стояла неподалік Красної площі, агітуючи перехожих «гайд-парковими» методами — за допомогою стендів зі своїми газетами, листівками та літературою. Картину доповнювала низенька повненька мадам з нашивкою «чорна сотня» на рукаві та великим прапором у руках.

Сама поява сцени на Старому Арбату уже була подією і не лишилася непоміченою московською публікою, оскільки це, за словами москвичів, відбулося практично вперше. Розповідали, що колись тут проходив рок-концерт за участю російських рок-зірок, однак міська влада не дозволила підняти сцену вище, ніж на півметра. Арбатські тусовщики із здивуванням запитували: «А хто це вам дозволив побудовами нормальну сцену?» Додамо, що звук, який привезла «Комора», спонукав деяких московських рокерів просити режисерів акції дозволити їм виступити.

Не сказати, що «стаціонарних» глядачів було вельми багато, однак Старий Арбат ( особливо — ближче до центру міста) — таке місце, де ввечері проходить пристійний відсоток москвичів і гостей міста. Поспілкувавшись з тими, хто провів біля сцени певну кількість часу, ми з’ясували, що це переважно ті молоді люди, котрі цікавляться рок-музикою, розуміються на ній і залишилися слухати концерт з тої прозаїчної причини, що він їх зацікавив.
Як виявилося, чимала частина опитаних знала музику «Братів Галкіних», яку, за їх словами, крутили московські радіостанції років півтора тому. Декого цікавило «інді», і вони знайшли для себе «Вій». Загалом же на запитання: «Як настрій? Як концерт?» — молоді москвичі (включно з міліціонерами, які охороняли сцену) відповідали «атлічна».

...українці

Оскільки працівники Культурного центру України в Москві на чолі з Іваном Филиповичем були одними з ініціаторів приїзду молодих українських музикантів до столиці Росії, природно, що їхнє ставлення до події було позитивним. Можна хіба що доповнити, що успіх акції додав їм упевненості в коректності самої ідеї.

Московських українців на Арбат прийшло небагато, і це пояснюється досить просто. Молодь не вдається до вивчення свого коріння, і, перебуваючи в полоні хуторянського стереотипу України, не виявляє ані особливого бажання відшукувати це коріння, ані підсиленого інтересу до того, що пов’язано з їх історичною батьківщиною. Щодо до старших людей — більшість з них демонструє цілковите неприйняття всього українського, що відмінне від шароварів. Як розповідали працівники Культурного центру України, буквально напередодні акції до них зателефонувала член українського товариства «Славутич» і висловила обурення з приводу того, що мало відбуватися.

Однак це не можна вважати загальною позицією всіх українців Москви старшого покоління. Відомий письменник Олександр Руденко-Десняк на моє запитання щодо вражень від проведеної акції відповів так «Хочете чесно? На мою думку, Україна захлинається від свят. Кошти, витрачені на них, краще було б використати на підтримку українських товариств, українських недільних шкіл. Але якщо все-таки робити — то тільки так. Бо коли навесні тут Шароварко робив концерт, я подивився програму — і не пішов. Скільки ж можна одне й те ж привозити? Це вже майже нікому не цікаво...»

Перспективи

«Це був повний успіх. Такі акції потрібно продовжувати», — обнадійливо зазначив заступник директора Українського центру культурних ініціатив при Мінкульту Юрій Василенко. Сподіваємося, що це буде робитися і не лише в Москві.

© Ірина Лукомська, Вечірній Київ, 1995.09.25

 

Комментарі